Починати треба з результату, а не з бюджетного рядка

Пастка традиційного бюджетування — повторювати торішні витрати з невеликими змінами. Огляди видатків, які рекомендує OECD, ставлять інше питання: які витрати справді потрібні, що можна зробити краще і куди варто перенаправити ресурс. Так базовий бюджет перестає бути недоторканним набором статей.

Спочатку слід визначити бажану зміну для людини або громади, потім — показник, базове значення і строк. Не «придбати обладнання», а, наприклад, «скоротити очікування послуги з десяти до п’яти днів». Закупівля є лише одним із можливих засобів.

Чотири критерії сильного рішення

Якість витрати зручно перевіряти через чотири пов’язані критерії. Найнижча ціна не завжди означає економію, а великий обсяг робіт не гарантує суспільного ефекту.

  • Економність: необхідні ресурси придбані за обґрунтованою сукупною вартістю.
  • Продуктивність: із наявних ресурсів отримано більше або якісніше без непропорційного збільшення витрат.
  • Результативність: досягнуто саме тієї зміни, заради якої діяла програма.
  • Справедливість: користь і доступ не обмежені для людей, які найбільше потребують послуги.

Ресурс — це не лише гроші

До ухвалення нового бюджету варто провести інвентаризацію того, що вже є: приміщень, обладнання, даних, програмного забезпечення, компетенцій працівників, договорів і партнерств. Нерідко проблему можна вирішити ремонтом, повторним використанням, спільною закупівлею, зміною процесу або кращим обміном даними.

Час працівників також має ціну. Ручне перенесення однакових даних між системами, дублювання погоджень і звітність, якою ніхто не користується, споживають ресурс так само реально, як рахунок за товар. Усунення цих втрат часто дає швидший ефект, ніж додаткове фінансування.

Рахувати повну вартість, а не лише ціну покупки

Дешеве рішення може стати найдорожчим через обслуговування, енергію, витратні матеріали, навчання, ліцензії, ремонти та утилізацію. Тому альтернативи треба порівнювати за повною вартістю володіння протягом реального строку використання.

Поруч із витратами слід оцінити ризики: залежність від одного постачальника, сумісність із наявною інфраструктурою, кібербезпеку, доступність сервісу та здатність команди підтримувати рішення. Те, що неможливо експлуатувати, не є економією.

Дані мають змінювати рішення

Бюджетування за результатами працює лише тоді, коли показники використовують для вибору, а не додають до звіту постфактум. До старту потрібно зафіксувати базове значення, ціль, джерело даних і відповідального. Після завершення — порівняти фактичний результат із планом і пояснити відхилення.

Якщо програма не дає очікуваної користі, її треба змінити, об’єднати з іншою, масштабувати лише дієву частину або припинити. Визнати слабке рішення і перенаправити кошти — ознака відповідального управління, а не поразка.

Практичний цикл ефективності

Сильний процес повторюється: визначити проблему на основі даних; описати результат; перевірити наявні ресурси; порівняти щонайменше кілька альтернатив; порахувати повну вартість і ризики; призначити показники; оприлюднити рішення; переглянути результат у визначений строк.

Важливо закріпити момент перегляду в календарі й бюджетному процесі. Без цього навіть хороший аналіз лишається презентацією. З переглядом він стає механізмом, який звільняє ресурси від слабких практик і спрямовує їх туди, де вони працюють краще.

Джерела та основа матеріалу

Перевірити першоджерела

  1. OECDSpending reviews
  2. OECDOECD Good Practices for Performance Budgeting
  3. World BankPublic Finance Reviews
  4. Міністерство фінансів УкраїниОцінка ефективності бюджетних програм